Упорядкування рішень
Перш ніж створювати рішення, приділіть трохи часу плануванню наперед. Наприклад, подумайте про те, скільки рішень ви хочете випустити і чи мають ці рішення спільні компоненти.
Крім того, визначте, скільки Microsoft Dataverse середовищ вам потрібно для розробки вашої лінії рішень. Ви можете використовувати єдине середовище розробки для більшості стратегій, описаних у цій статті. Однак, якщо ви вирішите мати лише одне середовище розробки, а потім зрозумієте, що вам потрібно більше, може бути складно змінити рішення, якщо люди вже їх встановили. Коли у вас є кілька середовищ, вони хоч і ускладнюються, але можуть забезпечити кращу гнучкість.
У розділах нижче описуються різні стратегії керування рішеннями, переліченими в порядку від простих до складних.
Єдине рішення
Створюючи рішення, ви задаєте робочий набір настроювань. Єдине рішення полегшує пошук предметів, які ви налаштували.
Такий підхід є рекомендованим у випадках, коли необхідно створити лише одне кероване рішення. Якщо ви вважаєте, що в майбутньому вам може знадобитися розділити рішення, розгляньте можливість використання кількох рішень.
Кілька рішень
Якщо у вас є два не пов’язаних між собою рішення, які не мають спільних компонентів, найпрямішим підходом є створення двох некерованих рішень.
Нотатка
Дуже часто зустрічається в рішеннях для модифікації стрічок додатків або карти сайту. Якщо обидва ваші рішення змінюють ці компоненти рішення, вони є спільними компонентами. Перейдіть до наступного розділу, щоб дізнатись, як слід працювати із спільними компонентами.
Багато шарів і залежностей рішення
Коли ви імпортуєте різні рішення в цільове середовище, ви часто створюєте шари, де існуюче рішення знаходиться під тим, що імпортується. Коли справа доходить до нашарування рішень, важливо, щоб у вас не було залежностей між рішеннями. Наявності кількох рішень у одному й тому самому середовищі, які використовують один і той самий некерований компонент, слід уникати. Ця проблема залежності між розв’язками особливо характерна для таблиць.
Сегментуйте рішення за типом компонентів, коли немає ризиків залежності між рішеннями. Наприклад, у вас має бути одне рішення, яке включає всі таблиці, інше рішення, яке має все компоненти plug-in, і третє рішення, яке має всі цикли. Ці різні компоненти не мають ризику залежності між рішеннями. Тому безпечно мати кілька рішень, сформованих таким чином в одному середовищі.
Не мати двох різних рішень у середовищі, де обидва містять таблиці. Причиною того є частий ризик одного зв’язку між таблицями, який створює залежність між рішеннями й викликає проблеми при оновленні або видаленні рішення в цільовому середовищі пізніше.
Коли ви розробляєте шари рішень і хочете мати структурований підхід до програм, вам слід почати з базового рівня. Пізніше ви можете імпортувати додаткові рішення, які перебуватимуть зверху базового шару. Потім у вас буде базовий шар і шари розширення зверху нього, які розширюватимуть базовий шар.
При керуванні проектами таким чином рекомендуємо використовувати окреме середовище для кожного шару. Із використанням цих кроків будуйте шари свого рішення.
Перед створенням рішень виконайте зазначені нижче кроки, скористайтеся одним видавцем для всіх рішень у середовищах. Додаткові відомості: Видавець рішення
У «базовому» середовищі у вас є базове рішення з некерованими таблицями із цього середовища, але жодних інших таблиць немає. Після цього можна експортувати це рішення як кероване.
Ви можете створити друге середовище для розширення або шару програми, який пізніше перебуватиме зверху базового шару.
Імпортуйте керований базовий шар до середовища шару програми та створіть некероване рішення для цього шару програми.
Тепер ви можете розширити модель даних способом додавання таблиць, стовпців, зв’язків таблиць тощо до рішення програми. Потім експортуйте рішення програми як кероване. Зверніть увагу, що рішення програми матиме залежності у рішенні базового шару.
У робочому середовищі імпортуйте керований базовий шар, потім імпортуйте керований шар програми. Це створює два керовані шари в середовищі з чіткими залежностями між двома керованими рішеннями. Керування кількома рішеннями таким чином не створює залежностей між рішеннями, що може спричинити проблеми з обслуговуванням рішення, наприклад, видалення верхнього шару, якщо це необхідно.
Повторіть цю схему сегментації, щоб мати настільки багать різних рішень, наскільки вам потрібно підтримувати. Хоча ми рекомендуємо зводити до мінімуму кількість рішень, щоб шари рішень залишалися керованими.
Статті за темою
Використовуйте сегментовані рішення
Сценарій 5: Підтримка розвитку команди